Когда ты вернешься

/романс/ Когда ты вернешься из дальних краев, Я буду сидеть у огня. Ты просто подсядешь ко мне и без слов Тихонько обнимешь меня. Ты волосы нежно погладишь мои, Согреешь озябшие руки. Ты скажешь мне множество слов о любви И несколько слов о разлуке. Хватало всего нам с тобой, дорогой, Хорошего было немало, Но средь круговерти житейской простой Друг друга нам так не хватало! Мы наговоримся с тобой по душам, Нашепчемся до поцелуев, Мы дверь затворим, чтоб никто не мешал, И желтые свечи задуем. О бликах огня в потемневших зрачках И долгом шуршании кошки Поведают утром стихи на клочках Да звездочка в нашем окошке.

Біля каміну

Як повернешся ти із далеких країв, Наодинці сидітиму я із вогнем... Ти просто підсядеш до мене без слів, І тихо пригорнеш мене... Волосся ти ніжно погладиш моє, Зігрієш замерзлі руки, Багато ще скажеш слів про любов І декілька слів про розлуку. Всього вистачало нам, любий мій, Доброго було чимало, Та в круговерті життєвій простій Один одного не вистачало... Наговоримось ми від всієї душі, Нашепочимось до поцілунків, І двері закриєм, щоб ніхто не прийшов, І жовті свічки задуєм! Про відблиск вогню в потемнілих очах І довгому шурхоті киці Розкажуть нам ранком вірші на листках Та в нашим віконці зарниці...